Благовестие

ЕДИНСТВЕННЫЙ ПУТЬ К БОГУ-ИИСУС ХРИСТОС !

“Я питання добре маю, бо багато ще не знаю….

Я МАЮ ПИТАННЯ

“Я питання добре маю,
Бо багато ще не знаю.

Хто створив барвисті квіти,
Так багато в цьому світі?

Хто велів літати пташкам,
Повзать дрібненьким мурашкам?

Хто створив лелеків стаю?
Запитання теж я маю. Продолжить чтение

Моя мама мене любить, ніжно пестить і голубить….

МОЯ МАМА…

Моя мама мене любить,
Ніжно пестить і голубить.
Коли плачу потішає
Та лише добру навчає.

Про Христа розповідає,
Що мене Він добре знає.
Коли слухаюсь я маму,
І поводжуся слухняно. Продолжить чтение

Я у грішному тілі довічно ув’язнена з того самого дня, як з’явилась на світ..

ВОСКРЕСНУ

Я у грішному тілі довічно ув’язнена
З того самого дня, як з’явилась на світ.
Бо подобу Адама нести зобов’язана,
І нещастя цього забувати не слід.

Полонянка хвороб я та смерті заручниця,
А доніс цю недобру новину мені
Тихий хлопчик Сергійко з сусідньої вулиці,
Що лежав нерухомо в червоній труні. Продолжить чтение

Всі ми маєм язичок- він м’якенький, без кісток…

ЯЗИЧОК

Всі ми маєм язичок-
Він м’якенький, без кісток,
Але може так вколоти,
Коли вчасно свого рота
Нам не затулити,-

Можна їм і вбити!
Боже, о допоможи
Не виходить за межі
Язику із хати
Й місце своє знати!

Дина Маяцкая

Я -маленька квiточка в Божому садочку…

КВIТОЧКА

Я -маленька квiточка
В Божому садочку.
Колосочок житечка
В полi на горбочку.
Я-маленька гiлочка
Деревця зеленого
I яскрава зiрочка
Неба темно-темного.
Бог великий,я-маленька,
А Спаситель мiй, як ненька:
Любить, пестує i бавить,
Як менi ж Його не славить?!

Дина Маяцкая

Плигає по травцi хлопчик, ну неначе, як горобчик, хутко граючи м’ячем, то ногою, то плечем…

ПРОВИНА

Плигає по травцi хлопчик, ну неначе, як горобчик,
Хутко граючи м’ячем, то ногою, то плечем.
Плиг та плиг i скок та скок, не зупиниш нi на крок!
Раптом–дзинь: розбита шибка, и хлопчина притко-притко,
Озирнувшись крадькома (чи нiкого тут нема?),–
Та й побiг собi додому, щоб уникнути погрому;
Тишком-нишком лiг на кровать…раптом тато пiдвiв брови:
Зрозумiв–щось тут не так:” Ну, синочку, справи як?”
Хлопчик очi не пiдвiв, якось враз почервонiв,
Та промовив:” Та…нiчого, трохи пiдвернув ось ногу,
Що не можу вже i стати…я полежу, мабудь, тато…”
Батько, зиркнувши очима, хитро глянув на хлопчину:
“Ой, синочку! Ой, Iльку! Треба викликать “швидку”,
Щоб годину не прогавить и негайно ногу вправить!”
Як злякався наш хлопчина, з лiжка сплигнув за хвилину!
“Ой, татусю, ой–не треба, бо нема в тому потреби,
Бо нога моя здорова…тут про iнше пiде мова:
Ненароком, не на зло я розбив сусiдам скло,
Та и дав вiдтiля ходу…я зробив велику шкоду!”…
Тато посмiхнувся в вуса: “Сину, любиш ти Iсуса?!
Якщо вже зробив провину,- не показуй свою спину,
А пiди, синок, зiзнайся, i, насамперед, покайся…
И сусiди зрозумiють, та простить тебе зумiють.
Але шибку треба вставить; це тебе нехай наставить
I хай буде цей урок на життя тобi, синок!..

Дина  Маяцкая